Верш Куліна
– Гой, казачэйку, папе ж мой, па чым жэ будет поязд мой?
– Посажу це за бедрамі, прывежу це торокамі.
Бог над намі, конь под намі, ты зэ мною, я з тобою
Побежым, поспешым, Куліна.
– Гой, казачэйку, пане ж мой, які ж будет покарм твой?
– Будем гісці саламаху, козачкою саціраху,
Пры крыніцы без тэскніцы будем ісці, будем піці,
Выкрыкаці, облапяці, Куліна.
– Гой, казачэйку, пане ж мой, счо за роскош мне буде твой?
– Дай в день будеш коні пасці, в ночы пры мені спаці,
О пулночы зэ вшэй моцы оцуцім, прэвруцім
Девоньку ку сэрдэньку, Куліна.
– Гой, казачэйку, пане ж мой, які ж будет посцёлэк твой?
– Войлочышчэ под бочысцэ, а седлішчэ в головішчэ:
В дубровіцы на травіцы я закрыю і прыкрыю
Гормаком, жунаном, Куліна.
– Гой, казачэйку, пане ж мой, сподобал мі сен жывот твой.
– Любо ж тобе гороваці. – Дай прэч з тобон поехаці.
– Душо моя, я юж твоя. – Руцку дай, а всідай.
– Я твоя. – Ты моя, Куліна.
– Гой, казачэньку, пане ж мой, не знесет нас конік твой?
– Не журышсен ты для того, найдем в полю коні много.
А не найдем, то пеш пойдем, ніц ліхого для любого
Терпіці, з нім быці, Куліна.
Другая палова XVII – першая палова XVIII стагоддзя
(1 votes, average: 5,00 out of 5)