Верш А ты, друг, пар кіск почышы
Яка гэто мова дыржыньськ
І хто шо ля нам запрышчее.
Шо, нельга па-свойм гаварыць?
Іль, шо я, пісатель німецкый
Чы всэ-такы полейшукый?
Да й нашчо та грамота, еслі
Усі но й друкуюць сціхі зь.
Ны відаючы й за5тэйі,
Ны то шо якы языкы.
От взьму я тут зарэ Дунешу
Да выйду, ек як, во на двір!..
Одразу всі зо смыху й леснуця.
Бо ж гозьдзя сам ф шіплю запік.
У нас жэ тут всэ в псышчый есця.
Даж гоздь, бы твій паліць, ек штык.
І я вот аж сніг навыть шкребаю ж.
Бо я, кажуть мні, нейк бабтіст.
А шо тут шчэ вам у евреев.
Шо, плыснуты свіж малачішк?
Саакій, і той здалы бесам.
Бо ек то прыхода ны в мыш.
У вобшым, башкір я тут екся.
Ныма, ну, зу7 головы.
І рід мій (по ма3) зовэцьця,
Ты думаеш, ек – Головніцк.
Да й так – хто я гондэ. Но Брыль.
І хто ж то пак пышэ стіхы.
Ах, да: вота – Ангел глухый.
Ек вычытав я ув Марынк.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)